Всеукраїнську акцію «Тиждень права» започатковано у 2008 році з нагоди 60-ї річниці проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини.

У цьому році Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду наказом від 29.09.10 №198 затвердив план заходів для участі у цій  загальнодержавній акції, які спрямовані, у першу чергу, на подолання правового нігілізму  та підвищення рівня правової культури, у т.ч.  з питань  прав людини у сфері охорони праці.

Україна – як демократична, соціальна, правова держава Основним Законом визначила, що людина, її життя, здоров'я і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії  визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює  умови для повного  здійснення  громадянами права на працю, гарантує рівні можливості  у  виборі професії та роду трудової діяльності.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

З прийняттям у 1992 році Закону України «Про охорони праці» було визначено основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів.

Працівникам також гарантовано право на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами.

Зрештою, працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася  виробнича  ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для  виробничого середовища чи довкілля, але він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця.           

Гарантовано відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження  його здоров'я або у разі смерті працівника, за рахунок  Фонду соціального страхування від нещасних  випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які  спричинили втрату працездатності».

Разом з тим необхідно наголосити, що захист гарантованих законодавством з охорони праці прав здійснюється за умов  трудових відносин між працівником та роботодавцем, який зобов'язаний створити належні, безпечні умови праці та забезпечує  процес виконання роботи.

Але у сучасних умовах все більшого поширення набуває явище, коли відносини між сторонами оформлюються на підставі цивільно-правових договорів підряду, за якими «одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконувати певну роботу за завданням другої сторони (замовника)».

Отже, за цивільно-правовими договрами не діють гарантії, які визначено законодавством  з охорони праці.

Хоча необхідно підкреслити, що державна політика у питаннях трудових відносин  щодо охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.