1. Адаптація законодавства України із забезпечення безпечних умов праці та охорони праці до європейського рівня

Суттєвим кроком, що наблизить Україну до Європейського союзу, є адаптація соціальної політики України, що полягає у гармонізації національного законодавства до законодавства ЕС і поступове досягнення загальноєвропейського рівня захисту працівника, оскільки саме питання “охорони праці” є одним з найважливіших секторів в соціальній політиці ЄС. У підписаній у Люксембурзі Угоді про партнерство та співробітництво між ЕС та Україною, яка набула чинності з 1 березня 1998 року, визначено, що охорона праці, захист людей, технічні регламенти, та стандарти в цій галузі є  приоритетними сторонами законодавства, де необхідно досягти адекватності законів. У червні 2003 року Україна разом із представниками 178 країн – членів Міжнародної організації праці (МОП) прийняла нову Глобальну стратегію охорони праці, яка ставить за мету впровадження ефективного управління охороною праці на національному рівні. До основних завдань України щодо адаптації національної системи охорони праці до європейського рівня можна віднести:

- розробка та гармонізація національного законодавства України  у сфері охорони праці відповідно  до основних принципів та положень загальноєвропейського законодавства, визначених директивами ЕС. До них відноситься директива 89/391/ЕЗС щодо заходів із забезпечення безпеки та здоров’я працівників на робочому місці та інші спеціальні директиви: 89/654/ЕЗС, 89/655/ЕЗС, 89/656/ЕЗС,90/269/ЕЗС, 90/270/ЕЗС, 90/394/ЕЗС, 90/679/ЕЗС, 92/57/ЕЗС, 92/58/ЕЗС, 92/85/ЕЗС, 92/91/ЕЗС, 92/104/ЕЗС, 93/103/ЕЗС;

- забезпечення процесу розвитку систем управління охорони праці та промислової безпеки (СУОП), впровадження  ефективного  застосування національного законодавства на рівні підприємств,  з метою  проведення аудиту СУОП підприємств та сертифікації СУОП у відповідності до стандарту OHSAS 18001 “«Системы менеджмента профессионального здоровья и безопасности“. При цьому аудит СУОП підприємств повинен здійснюватися не вибірково, а охоплювати всі процеси  та елементи виробництва;

- скоординована, ефективна співпраця всіх структурних підрозділів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади , задіяних в системі охорони праці України  для забезпечення впровадження нормативних актів з охорони праці та промислової безпеки, а також для поліпшення їх дієвості;

- підвищення відповідальності (збільшити розмір штрафів) за правопорушення та злочини в галузі охорони праці. Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає правопорушення в сфері охорони праці (ст.ст. 41, 47, 58, 93, 94, 188-4). Зокрема ч.2 ст. 41 КУАП встановлює відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці. В санкції даної статті розмір штрафу становить  від 2 до 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає від 34 грн. до 85 грн. (2*17грн=34грн, 5*17грн=85грн).

Кримінальний кодекс України визначає злочини проти безпеки виробництва (ст.ст. 272, 273, 274, 275). Зокрема, ст. 271 КК України встановлює відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином – суб`єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров`я потерпілого. В санкції даної статті ч.1 розмір штрафу становить до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн (50*17грн=850грн).

Звичайно, для власника набагато дешевше сплатити такий несуттєвий розмір штрафу, ніж удосконалити виробництво і створити належні умови праці, що потребує затрати значних коштів.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини: до самого порушення вимог законодавства про охорону праці особа ставиться умисно (інколи необережно), а до його суспільно небезпечних наслідків – тільки необережно. Проте, в будь-якому випадку, особа розуміє і усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій (бездіяльності) та передбачає його суспільно небезпечні наслідки, тобто вона свідомо ставить під загрозу життя та здоров`я людини.

2.Кадрове забезпечення та навчання працівників за напрямками роботи, пов’язаних із безпекою праці на виробництві

В Україні підготовку фахівців за напрямком «Охорона праці» здійснюють Університет цивільного захисту України (обсягом 50 осіб) та Національний університет водного господарства та природокористування (обсягом 40 осіб). Випуск зазначених фахівців  не здійснювався у зв`язку з тим, що підготовка їх розпочалася з 2007 року.

Відповідно до кваліфікаційних вимог мінімальний освітній рівень для інженера з охорони праці найнижчої категорії – повна вища освіта відповідного напрямку підготовки (спеціаліст). У той же час в Україні навчаються тільки бакалаври. Якщо слова з довідника Мінпраці «за відповідним напрямком підготовки» розуміти буквально (тобто підготовка фахівців з напрямку 6.170202 «Охорона праці»), то в Україні немає жодного фахівця з охорони праці, який має передбачений законодавством кваліфікаційний рівень (винятки можуть становити деякі фахівці, підготовлені в часи СРСР). Навіть якщо цього року Кабмін і прийме постанову, що передбачає підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра за фахом 8.17020201 «Охорона праці», то випуск перших фахівців з охорони праці, які відповідатимуть всім вимогам законодавства України, пройде тільки через кілька років. Професія інженера з охорони праці не відноситься до розряду “розрекламованих”, що в деякій мірі заважає молоді обрати саме її. Свою негативну лепту в цей процес вносять ВНЗ, що випускають “модних” фахівців: менеджерів, економістів, юристів. Проблема ще й в тому, що кількість цих фахівців перевищує реальну потребу суспільства в них у кілька разів.

Таким чином ринок праці перенасичується “непотрібними” кадрами, разом з тим існує дефіцит професії інженера з охорони праці.

Через реформу в галузі освіти, необхідно вирішити кадрове забезпечення та навчання працівників тих професій, які потрібні в економічно -  розвинутому суспільстві, в тому числі з охорони праці.

В процесі підготовки фахівців з охорони праці повинна бути визначена роль ТУ Держгірпромнагляду та експертно-технічних центрів з метою вдосконалення навчального процесу. На їх базі можливо та необхідно вдосконалювати знання майбутніх фахівців з охорони праці шляхом набуття практичних знань з питань законодавства з охорони праці, створення безпечних умов праці, впровадженню СУОП на виробництві, аудиту охорони праці, розслідування нещасних випадків.

Начальник ДП «Подільський ЕТЦ»
О.Килимник