– Олександре Івановичу, минуло трохи більше року з того моменту, як Ви обійняли посаду Голови Служби. Чим ознаменувався для Вас цей рік? Які якісні зміни відбулись у сфері промислової безпеки за ці 12 місяців?
– Перше, і головне, на мій погляд, що змінилось за цей рік,– це те, що ми змінили підхід до взаємодії з людьми. Сидячи в кабінеті, не підвищити рівня безпеки на підприємствах. Ми постійно контролюємо ситуацію на місцях. Я особисто зустрічаюсь з інспекторами, інженернотехнічними працівниками підприємств. Значущі засідання колегій ми проводимо безпосередньо в областях, на великих промислових підприємствах. Десь переймаємо позитивний досвід, а комусь ставимо жорсткі умови.
Завдання Служби полягає не в тому, щоб діяв принцип: «Прийшов. Побачив. Зупинив». Наш інспектор, звичайно, зупинить роботу підприємства, якщо побачить, що порушення становлять загрозу життю людей, але бувають ситуації, які потребують іншого підходу, коли варто не карати, а допомогти людям впоратися з проблемою. Ось, наприклад, під час перевірки на запорізькому заводі «Дніпроспецсталь» наші інспектори виявили, що стометрові димові труби двох електроцехів перебувають в аварійному стані. Зупинити таке підприємство – означає порушити роботу заводу, де працюють близько 10 тис. осіб. Ми склали графік, провели плановопрофілактичні заходи і наприкінці листопада вже потиснули один одному руки, тому що спільними зусиллями ми зробили ці робочі місця безпечнішими. Тим самим ми убезпечили працю багатьох людей.
Минулого року ми донесли до керівників облдержадміністрацій важливість питань охорони праці, на які раніше багато хто з них дивився крізь пальці. Я сам працював заступником губернатора і знаю, як багато питань ефективно вирішується у регіонах. Саме тому в 2011 р. ми приділили особливу увагу співробітництву з місцевою владою.
Ми стали жорсткішими до злісних порушників і вимагаємо від своїх інспекторів не йти з ними на жодні компроміси. Не виконують вимоги законодавства – подання про звільнення з посади та лист до прокуратури! Не треба розводити руками після нещасного випадку – потрібно чітко реагувати на порушення.
З іншого боку, ми полегшили життя підприємцям, спростивши дозвільну систему. Саме в 2011 р. Верховна Рада, нарешті, прийняла зміни до Закону «Про охорону праці». Тепер ст. 21 відповідає вимогам Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у частині визначення підстав для переоформлення, анулювання та видачі дублікатів дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки.
Нарешті, втратила чинність морально застаріла постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 р. № 1631, що передбачала порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки. Впродовж трьох років нова редакція цього документа «блукала» кабінетами – її змінювали і доопрацьовували, і вже сьогодні підприємці одержали нові правила гри: перелік документів, які треба подати для одержання дозволу, значно скоротився. Спочатку багато хто побоювався, що нова постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1107 лише ускладнить роботу, але ті, хто розібрався, вже дякують нам за розумний підхід.
Крім того, на виконання Програми економічних реформ Президента України, півроку тому ми передали повноваження з видачі усіх дозволів своїм територіальним органам. Погодьтеся, набагато розумніше, щоб підприємці вирішували свої питання на місці, а не звертались одразу до центрального органу виконавчої влади, ускладнюючи життя собі й відволікаючи наших спеціалістів.
– Що стосується роботи ваших спеціалістів, то Ви суттєво посилили внутрішній фінансовий контроль...
– Будьяка господиня вам скаже, що в домі не буде порядку, поки вона не буде знати, де що лежить і скільки грошей треба заплатити за електроенергію. Такий самий підхід і в державі: як ми зможемо навести порядок на всіх рівнях, якщо не будемо розуміти, що коїться у нас під носом.
Раніше фінансова діяльність державних підприємств Держгірпромнагляду контролювалась недостатньо, тому ми прийняли рішення відслідковувати виконання фінансових планів щомісяця та оптимізувати їх структуру. Звичайно, процес проходив болісно – витрати довелось суттєво скоротити, але і результати стали очевидними. Уже в першому півріччі 2011 р. наші підприємства заробили більш як 150 млн. грн. Сьогодні ми ставимо перед ними завдання оновити матеріальнотехнічну базу і привести у належний вигляд робочі місця.
– Олександре Івановичу, говорячи про минулий рік, неможливо не згадати чорну п’ятницю 29 липня. Дві страшні трагедії в один день змусили суспільство та уряд країни знову заговорити про стан промислової безпеки. Які управлінські рішення були прийняті Вами після аварій на шахтах «СуходільськаСхідна» та імені В. М. Бажанова?
– Після резонансних аварій ми збільшили кількість позапланових перевірок у вугільній галузі. Перевіряється все: очисні вибої; технічний стан наземних споруд; додержання вимог інструкцій та правил з вибухових робіт. За результатами таких перевірок, у разі виявлення грубих порушень, роботи призупиняються до повного усунення порушень.
15 серпня 2011 р. на місяць було запроваджено режим посиленого державного нагляду на всіх підприємствах вугільної галузі. За цей час було проведено понад 7 тис. перевірок, надано 25 подань на відсторонення від займаних посад працівників, у т. ч. керівників підприємств. Особливу увагу наші гірничотехнічні інспекції звертали на додержання вимог пилогазового режиму на особливо небезпечних за метаном і вугільним пилом шахтах, а також на розроблювані пласти, схильні до раптових викидів вугілля та газу. Такий самий посилений режим, паралельно з Міненерговугілля, ми проводили і в жовтні.
17 серпня на засіданні Кабінету Міністрів України були ухвалені заходи щодо поліпшення стану охорони праці та промислової безпеки на підприємствах вугільної галузі. Вони передбачають конкретні кроки для вирішення проблем як у структурі державного нагляду, так і в сфері законодавства про охорону праці, у функціонуванні відомчого контролю на вугільних підприємствах, а також у діяльності структурних підрозділів з охорони праці місцевих держадміністрацій. Заходи розраховані на півтора року, деякі з них уже реалізовані. Так, у системі Держгірпромнагляду ми створюємо Центр комплексної безпеки вугільних підприємств з метою постійного моніторингу і контролю за веденням гірничих робіт і запобігання небезпечним ситуаціям. Центр, який буде розташований у Луганській області, дасть змогу аналізувати інформацію, отриману безпосередньо від уніфікованих телекомунікаційних систем диспетчерського контролю та автоматизованого управління гірничими машинами і технологічними комплексами на вугільних підприємствах (УТАС) і своєчасно реагувати на загрози та небезпечні ситуації.
Одержавши керуючу функцію, системи УТАС зведуть до мінімуму вплив людського фактора на створення аварійних ситуацій і в автоматичному режимі відключатимуть енергопостачання на потенційно небезпечних дільницях шахти. Ми наполягаємо на тому, щоб усі системи, які працюють в галузі, мали статус керуючих і були модернізовані.
Перед тим, як упав копер на шахті імені В. М. Бажанова, інформаційна система показувала, що коефіцієнт коливання копра перевищений. Якби система працювала в керуючому режимі, робота підйомів була б зупинена і аварії могло б не статися.
Уже в листопаді минулого року на кількох шахтах було впроваджено систему УТАС в керуючому режимі. Робиться це для того, щоб виключити непрофесійні дії осіб відомчого контролю, а він сьогодні, і не тільки в цій галузі, є слабким. До речі, нещодавно у Донецьку відкрили Центр навчання теоретичних і практичних знань з роботи системи УТАС (створення цього Центру також було передбачено заходами, ухваленими урядом). Навчання в Центрі вже почалось.
Паралельно ми навчаємо гірничотехнічних інспекторів у Луганську в Центрі, відкритому в рамках чинної міжнародної програми між урядами України та Сполучених Штатів Америки «Шахтна безпека в Україні». У Центрі встановлено найсучасніше комп’ютерне, мультимедійне та інтерактивне обладнання.
– Над чим Ви найбільш активно працюєте сьогодні? Які завдання ставите колективу Служби на 2012 рік?
– Насамперед, необхідно вийти, нарешті, зпід дії ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності». Ось уже 3 роки діє цей Закон, який ускладнює роботу державного нагляду і не відповідає змісту ратифікованих міжнародних документів.
Так, Україна ратифікувала Конвенцію Міжнародної організації праці № 81, в якій чорним по білому написано, що державний інспектор має право заходити на підприємство з перевіркою тоді, коли вважатиме за потрібне, не попереджаючи про це заздалегідь, що робить державний нагляд значно ефективнішим. Між тим, ст. 2 вищезгаданого Закону свідчить про протилежне. І хоча верховенство міжнародного законодавства над українським закріплено Конституцією, цією невідповідністю користується багато роботодавців, ускладнюючи нашим інспекторам доступ на підприємства.
Також ми вважаємо за необхідне повернути Держгірпромнагляду статус спеціально уповноваженого державного органу. Ситуація вимагає повернення до попередньої кількості інспекторів для здійснення ефективного державного нагляду.
Але й це не зовсім повний перелік того, що варто змінити у нинішній ситуації. Сьогодні у ключові галузі економіки приходять інвестори і великий капітал. Наприклад, Концепцією реформування вугільної промисловості до кінця 2012 р. передбачено приватизацію шахт або передачу їх у концесію. А оскільки багато підприємств змінюють форму власності на недержавну, то й охорона праці повинна стати категорією економічною. Кошти на охорону праці та промислову безпеку повинні виділятись не тільки з держбюджету і державних фондів, але й з кишень власників.
Більше того, сьогодні ми ініціюємо розгляд питань, пов’язаних з матеріальною відповідальністю власників, а також працівників, які не додержуються вимог нормативноправових актів з охорони праці.
– Відомо, що Ви вперше заклали до бюджету статтю витрат на виготовлення рекламної продукції, спрямованої на забезпечення промислової безпеки. Звідки така підвищена увага до реклами?
– Ми працюємо на профілактику виробничого травматизму. Навіть припис інспектора говорить про те, що треба зробити, щоб не було аварії, щоб зберегти життя людей. Медогляди – це профілактика, навчання/перенавчання – це профілактика, рекламні ролики – також профілактика.
Якщо ми хочемо усунути причини нещасних випадків, то повинні докорінним чином змінити ставлення до культури виробництва. Ось, наприклад, сьогодні гине багато лісорубів. Як це відбувається? Впало дерево на голову лісорубу або на водія, який сидить у кабіні автомобіля... Скажіть, що тут потрібно – техніка чи технології? Людина повинна просто вийти з кабіни, коли йде навантаження лісу, лісоруб повинен знати, яких правил безпеки додержуватись, щоб на нього не впало дерево. А це зновтаки свідчить про культуру, про те, як людина реагує на ті ризики, які існують в її професії.
Тому людей треба навчати. Необхідно також пропагувати безпечні методи праці, а ми практично цим не займаємося. Щодня по телевізору ми бачимо рекламу пива, зубної пасти, але ніхто не говорить, які ризики очікують на людей, коли вони, прокидаючись вранці, йдуть на роботу. Ми не готуємо людей до тих ризиків, які на них очікують. Програм про це дуже мало, відеороликів – також.
Зрозуміло, що промислові гіганти можуть дозволити собі необмежену кількість ефірного часу на центральних телеканалах, рекламу в праймтайм і на перших шпальтах глянцевих видань. Для нас же і скромна рекламна кампанія раніше була навіть не розкішшю, а лише мрією, оскільки до сьогоднішнього дня такої статті витрат у бюджеті просто не було.
Цього року ми порушили питання про виділення грошей з бюджету на соціальну рекламу. Хоча б для того, щоб почати процес ознайомлення людей з основними ризиками, з якими вони стикаються у процесі трудової діяльності. На 2012 р. ми просили 200 тис. грн.
Звичайно, за мірками великих комерційних компаній – це невелика сума. Адже шаблонні реакції на небезпечні ситуації треба закладати у підсвідомість, а отже, необхідно методично повторювати людям одне й те саме. Коли ви йдете, наприклад, купувати зубну пасту, то ви автоматично, на підсвідомому рівні, купуєте ту, яку рекламують по телевізору. Добре було б, щоб людині кожного дня говорили про те, що небезпечно, а що ні. Тоді вона на підсвідомому рівні знала б, що цього робити не можна.
Треба говорити про те, що людське життя – найвища цінність. Парадоксально, але саме ця істина щодня піддається сумніву, хоча саме вона є ключовою у нашій діяльності та основоположною в будьякій державі, що підтверджують Конституції усіх країн світу. І саме з цією думкою повинні починати кожний робочий день абсолютно всі: від простих працівників до власників великих підприємств, які використовують працю багатьох людей. Повірте, тільки так нам вдасться суттєво знизити рівень виробничого травматизму.
